Пошуковий гігант Google оголошує війну «грошам до зарплати»

Пошуковий гігант Google оголошує війну «грошам до зарплати»
Фото GettyImages

Що буде з українськими мікрофінансовими компаніями, і де українці позичатимуть гроші

Днями світову спільноту сколихнула новина про те, що пошукова система Google на початку липня 2016 року заборонить рекламу мікрокредитів. До розряду «небажаних» потраплять «позики до зарплати», а для США діятиме ще й обмеження щодо пропозицій із річною ставкою понад 36%.

З огляду на частку пошуковика Google в Уанеті, буде порушено інтереси багатьох гравців ринку. Не кажучи вже про мікрофінансові компанії, діяльність яких зав’язана переважно на інтернет-продажах. Чому американський гігант використовує такі непопулярні методи, і як це позначиться на Україні, спеціально для Fоrbes розповість Сергій Демінський, кандидат економічних наук, експерт-аналітик в галузі кредитування, проблемних активів, факторингу.

У чому причина

Компанія Alphabet, якій належить Google, починаючи з 13 липня, припинить надавати послуги контекстної реклами компаніям, зайнятим у PDL (payday loan — позики до зарплати). Що ж стало причиною такого категоричного рішення для світового інтернет-гіганта, який понад 90% свого прибутку отримує від реклами?

Найбільше критикують занадто високі процентні ставки й можливість видавання в одні руки необмеженої кількості позик, що, на думку протестувальників, заганяє людей у кредитне рабство

З огляду на повідомлення компанії, причина — у тиску на неї з боку цивільних лібералів, захисників прав споживачів та інших спільнот. Однією з таких груп протистояння мікрокредитуванню стала Leadership Conference on Civil and Human Rights (Конференція керівників із питань громадянських прав і прав людини, куди входять понад 500 організацій), яка вважає неприйнятними методи роботи PDL-системи. Зокрема, найбільше критикують занадто високі процентні ставки й можливість видавання в одні руки необмеженої кількості позик, що, на думку протестувальників, заганяє людей у кредитне рабство.

Однак доки товариство захисту прав споживачів виступає проти PDL загалом, сам Google підносить своє рішення як спосіб боротьби із шахраями, котрі діють без ліцензії і вдаються до недобросовісних методів роботи з клієнтами. Але хоч які були цілі, підсумок один — заборонено буде рекламу всіх учасників сегмента, незалежно від того, «добра» компанія або «погана».

Отже, зусиль центробанків із регулювання ринку недостатньо?

Діяльність небанківських мікрофінансових компаній, які спеціалізуються на PDL, завжди привертала підвищену увагу критиків і захисників прав людини. Ринок «швидких», хоча й досить дорогих грошей зародився наприкінці ХХ століття у відповідь на наявний попит, який не могли задовольнити зарегульовані банківські установи. Уряди разом із центральними банками багатьох країн не припиняють спроб «навести лад» у мікрокредитуванні.

У США частка PDL досить велика (обсяг щорічно видаваних «позик до зарплати» ще два роки тому сягав 0,3% ВВП), і в законодавстві їм відведено окреме місце. Не будемо забувати про кредитну історію — чинник, який визначає ситуацію в сегменті, — для американських громадян і їхніх кредиторів вона має першорядне значення, і кожен дбає про те, щоб із нею було все гаразд.

У Росії на ринку мікрофінансування «кредити до зарплати» займають 18%, що досить багато для такої великої країни (порівняймо: 38% обсягу — позики малому бізнесу, 44% — споживчі позики від 40% річних). Попит на «швидкі» гроші без довідок про доходи тут продовжує зростати. У 2015 році Центробанк Росії ввів обмеження щодо максимальної суми кредиту та річної ставки (не має перевищувати середньоринкову більш ніж на третину). Тут також є закон «Про мікрофінансування й мікрофінансові організації». Нещодавно до нього внесли поправку, згідно з якою нараховані відсотки разом зі штрафами й неустойки не можуть перевищувати чотирикратну суму позики. У найближчих планах — знизити цей коефіцієнт удвічі й обмежити число мікропозик, які видаються в одні руки.

В Україні наразі немає закону, який би регулював не тільки конкретно цей напрям, але й мікрокредитування загалом. Банки й небанківські кредитні організації навіть не мають «інструкції» щодо споживчих кредитів і будують взаємини з позичальниками на підставі загальних вимог законодавства. Хоча багато учасників ринку зітхнули з полегшенням, коли грудневий варіант законопроекту «Про споживчий кредит» (№ 2455) залишився «у столі» Верховної Ради. Якби його ухвалили, їм довелося б круто переглянути свою діяльність, а дехто взагалі пішов би з ринку. Нагадаю, закон зобов’язував вказувати в договорі позики загальну вартість кредиту (ефективну процентну ставку), що загалом дало б позитивний результат і кредиторам, і їхнім клієнтам.

В Україні наразі немає закону, який би регулював мікрокредитування. Банки й небанківські кредитні організації навіть не мають «інструкції» щодо споживчих кредитів і будують взаємини з позичальниками на підставі загальних вимог законодавства

Також змінилася б черговість погашення боргу (оплата штрафів і неустойок переносилася в кінець черги) — дуже непопулярний захід для мікрофінансових компаній, для яких система штрафів — важливий інструмент мотивування позичальників гасити борги. Але найбільш неприємний пункт — пропозиція заборонити рекламу так званих «нульових» і «швидких кредитів без довідки про доходи». Останній пункт для українського ринку міг би стати не менш сильним ударом, ніж той, яким погрожує Google.

Таким чином, у законодавстві в галузі мікрокредитів в Україні справи йдуть ще гірше, ніж в інших країнах. Проте, ситуація з тиском на Google демонструє, що закони — не панацея від недовіри з боку громадян, тому в бій пішла нова «важка» зброя — інформаційний простір інтернету. А це вже козир.

Хто такі «шахраї в PDL», на думку Google

Google не вперше йде на великі «жертви» в боротьбі з рекламою компаній, діяльність яких вважає небезпечною. У 2014 році він видалив понад 500 млн оголошень. І всі розуміли, чому це робиться, адже йшлося про торгівлю наркотиками, людьми, зброєю тощо. Цього разу постраждає сегмент PDL, і багато хто не згоден. По-перше, всіх учасників ринку прирівняли до шахраїв.

Як шахраїв визначили компанії, які:

  • а) працюють без ліцензії;
  • б) замовчують реальні процентні ставки щодо своїх продуктів;
  • в) вдаються до насильницьких методів стягнення заборгованості;
  • г) отримують і використовують особисті дані користувачів у протизаконних цілях.

Подібні звинувачення можна висувати в багатьох сферах діяльності, оскільки злочинці є скрізь. Але ніколи це не було приводом перекривати повітря відразу всім.

Українським компаніям пощастило менше

Потрібен постійний моніторинг, відстеження та очищення інформаційного простору від підозрілої реклами. Й у Google є відповідна система безпеки, як мають її й інші пошукові системи, котрі, до речі, не збираються впадати в паніку. Проблема в тому, що Google — улюблена пошукова система українців (згідно з дослідженнями за 2015 рік, на неї припадають майже дві третини ринку), і відповідно, у нашій країні рекламодавці знаходять тут більше клієнтів.

Пошуковий гігант Google оголошує війну «грошам до зарплати»

Цілком можливо, що найбільше від рішення Google постраждають ті українські компанії, які повністю помістили свою діяльність в онлайн. Наразі їх у нас небагато (нарахував шість), але це маловтішний чинник, адже ми прагнемо до прогресу, а не навпаки. Зменшиться й кількість клієнтів у тих, хто використовує інтернет як додатковий простір для реклами. Але вони зможуть продовжити роботу з тим самим «Яндексом», який у нас теж досить популярний. І, звичайно ж, нікуди не дінуться фізичні відділення мікрофінансових компаній.

Нова політика Google занадто радикальна. Українські фінансові установи, які поставили на світового пошукового гіганта, будуть серед тих, хто добре це відчує. До того ж, якщо говорити про наш ринок, жодного разу не зустрічав інформації про те, що PDL-компанія приховує якісь комісії, відсотки або інші платежі. Будь-якому кредитору насамперед важливо, щоб його гроші повернули в повному обсязі та вчасно.

Втім, чи варто говорити про справедливість: тиск на пошукового гіганта чинять не з метою покарати винних, а щоб скоротити ринок «швидких» кредитів у принципі. Результат, безсумнівно, буде, але багато українців його не зрозуміють. Такий крок зменшить доступ населення до швидкого фінансування: де взяти грошей, якщо немає в кого позичити? У банку? Йому давай довідку про доходи… Це — у країні, де люди давно перестали на співбесідах цікавитися офіційним оформленням.

Джерело: Forbes. Україна

На початок